ЛІТЕРАТУРА - Міністерство освіти І науки України Полтавський національний педагогічний університет

ЛІТЕРАТУРА



  1. Вихованець І. Р., Городенська К. Г. Теоретична морфологія української мови: академічна граматика української мови. – К.: Університетське вид-во “Пульсари”, 2004. – 398 с.

  2. Даниленко В. П. Имена существительные (нарицательные) как производящие основы современного словообразования // Развитие грамматики и лексики современного русского языка. – М.: Наука, 1964. – С. 63–76.

  3. Лопатин В. В. Словообразование как объект грамматического описания (концепции и методы) // Грамматическое описание славянских языков. – М.: Наука, 1974. – С. 47–60.

  4. Клименко Н. Ф. Структура лексико-семантичного поля // Клименко Н. Ф., Пещак М. М., Савченко І. Ф. Формалізовані основи семантичної класифікації лексики. – К.: Наук. думка, 1982. – С. 99–194.

  5. Стишов О. А. Глобалізаційні процеси в сучасному українському словотворі // Ономастика і апелятиви: Зб. наук. праць / За ред. проф. В. О. Горпинича. – Дніпропетровськ: Пороги, 2004. – Вип. 21. – С. 15–24.

  6. СУМ – Словник української мови: В 11 т. / Ред. кол.: І.К. Білодід (голова) та ін. – К.: Наук. думка, 1970 − 1980.


SUMMARY


The article investigates the specific of word-building behavior of nouns – personal names due to their external and inner signs. Main linguistic and non-linguistic factors which influence their derivational potential are determined.

Key words: derivational paradigm, paradigmatic, derivational meaning, derivational suffix.

Олена Бардакова
^ ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОПИСУ ДІЄСЛІВНИХ ОДИНИЦЬ

З ПЕРШИМИ ВІДОКРЕМЛЮВАНИМИ КОМПОНЕНТАМИ


Стаття присвячена особливостям нового правопису дієслівних одиниць з першими відокремлюваними словотворчими компонентами згідно з орфографічною реформою в Німеччині.

Ключові слова: дієслівна одиниця (ДО), словотворчий компонент (СК), словосполучення.


Мова є багатоплановим явищем. З одного боку – мова мінлива, постійно змінюється, розвиваючись, бо змінюється навколишній світ. Водночас є чіткою структурованою системою з певними правилами. Існують, наприклад, правила стилістичні, синтаксичні, лексичні, правопису (або орфографічні).

Правилами орфографії вважаються норми написання слів, їх можна звірити за допомогою спеціальних словників.

З 1995 по 2005 рр. (після Віденської орфографічної конференції, що відбулася у листопаді 1994 р.,) у німецькомовних країнах проводилася орфографічна реформа з метою встановлення норм, полегшення певних випадків написання слів, зменшення кількості винятків (німецька орфографія підпорядковується як правилам, так і окремим виняткам з цих правил).

Основні моменти, на які вплинули зміни реформи – це співвідношення звуків з буквами, написання слів іншомовного походження, написання слів окремо та разом, написання через дефіс, написання з великої та маленької літери, правила пунктуації та переносу слів [1]. Пункт щодо правил написання слів окремо та разом торкнувся також такої специфічної групи слів у німецькій мові, як дієслівні одиниці (ДО) з першими відокремлюваними наголошуваними компонентами. Взагалі, з приводу терміна „дієслівні одиниці“ немає єдиної думки, деякі мовознавці називають їх дієсловами з напівпрефіксами [3; 5], інші – складними дієсловами [7; с.324, 333]. Термін „роздільнооформлені дієслівні одиниці“ започаткував О.І.Смирницький [4, с.195]. Різноманітність поглядів на природу цих з’єднань викликана тим, що важко знайти єдиний критерій складного слова взагалі. О.І.Смирницький запропонував уважати основним принципом складного слова його цільнооформленість, під якою розуміється синтаксична, морфологічна та фонетична єдність компонентів. Відповідно, стосовно ДО було використано назву „роздільнооформлені“ у зв’язку з їх специфічним функціонуванням у реченні (наприклад, ДО ab//binden (a, u) – перев’язувати, видаляти за допомогою лігатури – в інфінітиві пишеться разом: ab//binden, а в реченні ДО розділяється і перший словотворчий компонент (СК) ab знаходиться в кінці речення, хоча значення і переклад ДО від цього не змінюється: Der Arzt bindet ihm den Kopf ab – Лікар перев’язує йому голову).

Уживання терміна „дієслівні одиниці“ замість „дієслова“ дозволяє підкреслити відмінності у їхній структурі, семантиці та синтаксичному використанні.

Термін „дієслівні одиниці“ підтримали та використовували вчені К.С.Бриковський, В.К.Зернова, К.А.Левковська, М.В.Раєвський, і ми також вважаємо цей термін найбільш удалим, розуміючи під ДО з першими відокремлюваними СК структурний тип, у якому в процесі внутрішньої валентності сполучаються перший та другий СК. Відповідно, першим СК, можуть бути, наприклад, прийменники, прислівники, прикметники, а другим – дієслова в інфінітивній формі (наприклад: aus//arten (-te, -t) – переходити, перетворюватися; zusammen//heilen (-te, -t) – загоюватися, закриватися (про поранення).

На цей момент правила написання деяких ДО і відповідно їх функціонування у реченні змінено. „Для нового правопису характерні три принципи:

– роздільне написання є нормою, написання разом – виключення, яке регулюється правилами;

– написання разом базується на формальних граматичних критеріях (відсутня можливість зміни за ступенями порівняння, відсутнє широке значення слова або випадок, коли перша частина слова більше не є самостійною);

– відсутні формальні граматичні критерії, написання разом пояснюється через перелік лексики“ [6, с.57].

„За новим правописом пишуться окремо завжди – в Infinitiv, Partizip I, Partizip II, у кінечному положенні в підрядному реченні, і т.д.:

– (Складний) прислівник (aneinander, aufeinander, auseinander, beieinander, durcheinander; abwärts, aufwärts) + дієслово. (Наприклад: aneinander denken (grenzen, legen), aufeinander achten (hören, stapeln) [6, с.59]. Причому, наприклад, dafür, heran, heraus і багато інших складних перших СК подано в переліку „часток“, які в сполученні з дієсловом в Infinitiv, Partizip I, Partizip II, у кінечному положенні в підрядному реченні пишуться разом [6, с.58].

– Partizip + дієслово, наприклад: gelangen nehmen (halten), verloren gehen.

– Іменник + дієслово, наприклад: Auto fahren, Eis laufen, Kopf stehen, Maß halten.

– Дієслово в інфінітиві + дієслово, наприклад: kennen lernen, liegen lassen, sitzen bleiben, spazieren gehen“ [6, с.60].

Потрібно звернути увагу на написання прикметників як перших СК у складі ДО або цих самих прикметників у складі словосполучень. Прикметники як перший СК за новим правописом можуть використовуватися так, як і раніше – прикметник пишеться з основою дієслова у Infinitiv, Partizip I, Partizip II, у кінцевому положенні в підрядному реченні разом, якщо прикметник у цьому сполученні (прикметник-перший СК + дієслово-другий СК), не розширюється (якщо не можна між компонентами вставити „дуже“ або „зовсім“), причому заперечення „Nicht“ не вважається розширенням і якщо прикметник не змінюється за ступенями порівняння (наприклад: festsetzen (bestimmen), freisprechen (für nicht schuldig erklären), gutschreiben (anrechnen) [6, с.58].

Прикметник + дієслово є словосполученнями, і пишуться окремо завжди, в Infinitiv, і т.д., коли прикметник у цьому сполученні може розширюватись, іноді за допомогою „sehr“ або „ganz“, або змінюватись за ступенями порівняння, наприклад: fern liegen (sehr fern liegen, ferner liegen), frei sprechen (ohne Manuskript sprechen), gutschreiben (anrechnen) [6, с.59]. Крім того, потрібно пам’ятати, що у новому правописі існує „правило толерантності“, або „правило допустимості“. У деяких випадках надається право обирати тому, хто пише: писати разом чи окремо, залежно від того, як він розуміє приклад – як складне слово чи групу слів. Наприклад, коли незрозуміло, писати прикметник з дієсловом у Infinitiv разом, як ДО, чи окремо, як словосполучення, то в цьому випадку можна користуватися цим правилом [6, с.60].

Отже, у тих випадках, коли за новим правописом перший та другий СК дієслівної одиниці слід у інфінітиві писати окремо, то ДО перестає існувати і стає словосполученням з притаманними йому властивостями.

Словосполученнями називаються об’єднані за значенням та граматично слова, що виражають відношення між поняттями [2, с.4]. У словосполученнях, коли одне слово залежить від іншого, або обумовлює інше, слова нерівноправні, є головне і залежне слово. Завдяки залежному слову конкретизується значення головного слова [2, с.22]. Такі словосполучення називаються підрядними, до них належать і новоутворені після реформи словосполучення від ДО. Слова у словосполученні узгоджуються. Узгодженням є зв’язок у підрядному словосполученні, коли головне слово потребує від залежного слова обов’язкового співвідношення категорій (роду, числа, відмінка, особи). Зміна однієї з категорій головного слова викликає необхідну зміну залежного слова. Отже, зв’язок узгодження є суто граматичним явищем.

Слова у словосполученні узгоджуються також керуванням – підрядним зв’язком, при якому залежне слово використовується у певному непрямому відмінку без прийменника або з прийменником, при цьому кожен відмінок має своє особливе значення. Зв’язок керування обмежуються лише межами однієї частини мови: наприклад, знахідний відмінок об’єкта можливий лише в залежності від дієслова. Залежно від того, до якої частини мови належить слово, що керує, керування розділяється на придієслівне (найбільш різноманітне та вживане), приад’єктивне, прислівникове [2, с.36]. Словосполучення, утворені від ДО внаслідок реформи, мають придієслівне керування.

З усього вищесказаного можна зробити висновок про спільності та відмінності ДО та словосполучень, які утворилися з ДО внаслідок реформи правопису. Спільна риса: лексичне значення практично не змінилося. Відмінні риси:

– різна структура (ДО – складне утворення з двох словотворчих компонентів, а словосполучення – це два слова у зв’язках підрядності);

– наявність граматичних особливостей (ДО – це лексичне утворення, що належить до однієї частини мови, а до складу словосполучення входять слова, що належать до різних частин мови, наприклад: прислівник+дієслово, іменник+дієслово);

– різне функціонування в реченні ДО та словосполучень.

У цьому випадку зміни в орфографії ДО вплинули не тільки на їхній правопис, але і на структуру, граматичне оформлення, синтаксичні властивості. Отже, тим, хто вивчає німецьку мову, потрібно обов’язково звертати увагу на правильне написання, і, безперечно, на правильне вживання дієслівних одиниць або словосполучень.


1832837403504151.html
1833006735662788.html
1833160022770914.html
1833255071335374.html
1833340127357551.html